Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 914/1890/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач)суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційних скарг 1) Львівської міської ради та 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.03.15 у справі№ 914/1890/14 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек"доЛьвівської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво"провизнання недійсною ухвали Львівської міської радиВ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Вітчинкін О.В за дов. від 31.12.14;

від відповідача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

від третьої особи: Посікіра Р.Р. за дов. від 19.01.15.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 12.06.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Данилова М.В., Швець В.О.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" у травні 2014 року заявлений позов до Львівської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11". Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що спірна ухвала прийнята міськрадою за межами процедури проведення земельних торгів, обов'язковість проведення яких визначена частиною 2 статті 124, частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України та за відсутності підстав, передбачених частинами 2, 3 цієї статті, чим порушено право позивача на оформлення права користування земельною ділянкою необхідною для обслуговування та реконструкції нерухомого майна, належного йому на праві власності. Позивач зауважував і на тому, що постанова Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.12 у справі №1309/1989/12 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.13 у справі №116041/12, на підставі яких прийнята спірна ухвала, не містять вимог про передачу спірних земельних ділянок в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" без проведення аукціону. Позивач також зазначав, що оскаржувана ухвала стосується тієї самої земельної ділянки на вул. Петлюри, 11, право користування якою, перейшло до позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" в порядку приписів статті 120 Земельного кодексу України, статей 377, 415 Цивільного кодексу України у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці. Вказував позивач і на те, що аналогічний спір вже був предметом розгляду у іншій справі №5015/4379/11, під час розгляду якої встановлено порушення прав позивача прийнятою Львівською міською радою іншою ухвалою від 30.06.11 №650 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельної ділянки площею 0,418 га на вул. С.Петлюри,11 в м. Львові". Позивач також посилався на приписи статей 95, 120, 152, 158 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.14, ухваленим суддею (Козак І.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.14 (Матущака О.І. - головуючого, Кордюк Г.Т., Юрченка Я.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції вказав на те, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради не порушено прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, і на момент її винесення земельна ділянка площею 0,4818 га перебувала у власності міськради. Водночас, суд зазначив, що пунктом 2 меморандуму від 26.12.11 про вирішення спірних питань щодо користування земельною ділянкою на вул. С. Петлюри, 11 у м. Львові, який укладений між позивачем та третьою особою, визначено, що третя особа претендує на отримання в користування земельних ділянок № 4 площею 0,0150 га та №5 площею 0,1831 га для спорудження торгових рядів і функціонування торгових рядів, а пунктами 3, 10 меморандуму передбачено, що позивач не претендує на вказані земельні ділянки і положення меморандуму є обов'язковими для сторін. Суд апеляційної інстанції, також, зазначив, що оскільки порушень прав позивача спірною ухвалою не убачається, спір щодо відповідності змісту цієї ухвали вимогам законодавства повинен вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. -головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О., постановою від 02.10.14, перевірені судові рішення у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до Господарського суду Львівської області. Суд касаційної інстанції вказав на те, що судами не зазначено який саме кадастровий план з експлікацією земельних ділянок підтверджує межування, а не накладення земельних ділянок, не враховано, що вказане рішення не позбавляє позивача права вимагати передачі йому в оренду спірної земельної ділянки. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що судами залишено поза увагою те, що ухвалою Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931 Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11, а саме: ділянки №1 площею 0,1903 га та ділянки №2 площею 0,0125 га, в той час, як підпунктами б) пункту 2 Меморандуму сторони визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" претендує на отримання в користування земельної ділянки № 4 площею 0,0150 га та земельної ділянки №5 площею 0,1831 га для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі, а для правильного вирішення даного спору суди повинні були з'ясувати чи є земельні ділянки, які визначені в ухвалі Львівської міської ради від 21.11.13 №2931 тотожними земельним ділянкам вказаним у меморандумі. Окрім цього, суд касаційної інстанції зазначив про хибність висновку суду апеляційної інстанції про те, що встановлення правомірності оскаржуваної ухвали міськради не відноситься до предметної підсудності господарських судів та може бути предметом адміністративного позову, оскільки справи у спорах за участю органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.15, ухваленим суддею Синчук М.М., позов задоволено. Визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради №2931 від 21.11.13 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11". Суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні Львівською міською радою оскаржуваної ухвали від 21.11.13 № 2931 відповідачем не дотримано порядку формування переліку земельних ділянок, які можуть бути продані у власність або може бути продано право оренди на них; не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, технічного паспорта земельної ділянки та експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки відповідно до затвердженого переліку; порушено порядок розгляду та підготовки документів для продажу земель у власність або продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні (вільних від забудови земельних ділянок); не забезпечено здійснення публікації у засобах масової інформації щодо проведення земельних торгів та реєстрації учасників аукціону; не забезпечено реалізацію права зацікавлених осіб на участь в аукціоні, чим порушено "Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові", затверджене ухвалою Львівської міської ради від 26.07.12 № 1675. Крім того, суд вказав, що підписання меморандуму 26.12.11 та акту № 2 від 24.04.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" не може обмежувати право позивача на судовий захист. Також, суд відхилив доводи відповідача та третьої особи стосовно непідвідомчості даного спору господарським судам та зазначив, що справи у спорах за участю органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. - головуючого, Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г., постановою від 12.03.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" та Львівської міської ради залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та припинити провадження у справі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 80 Господарського процесуального кодексу України та не врахування статей 29, 30, 33 Земельного кодексу України, статті 19 Господарського кодексу України, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та зазначає, що даний спір (не є спором про право, відтак він) повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, скаржник зазначає, що між ним та позивачем був підписаний меморандум, згідно якого позивач претендував лише на частину земельної ділянки площею 0, 4818 га, відтак, спірна ухвала не порушує права та інтереси позивача, оскільки у останнього відсутні права щодо земельних ділянок, зазначених в оскаржуваній ухвалі.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Львівська міська рада, в якій просить рішення та постанову судів у даній справі скасувати та припинити провадження у справі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 12, 80 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що при винесені спірної ухвали Львівська міська рада діяла як суб'єкт владних повноважень, а не як власник відповідних земельних ділянок, відтак даний спір не підвідомчий господарським судам.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційні скарги без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 25.06.11 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" було укладено договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких позивач набув у власність цілісні майнові комплекси, розташовані за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри 11, та 11б, які згідно з умовами договорів знаходяться на земельних ділянках загальною площею 0, 6404 га кадастровий номер 4610136300:04:002:0035 та 0, 4818 га кадастровий номер 4610136300:04:002:0036 з цільовим призначенням для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування. Вже 04.02.13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" звернулось до Львівської міської ради із заявою №43/3 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Петлюри, 11, 11-б загальною площею 0, 9163 га в тому числі в межах червоних ліній 0, 2761 га з метою продовження договору оренди для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування. Судами установлено, що на час розгляду справи, Львівською міською радою не прийнято рішення про погодження позивачу місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс по вул. Петлюри, 11, 11-б у м. Львові. 18.06.13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" звернулось до Львівської міської ради із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. Так, 21.11.13 Львівською міською радою було прийнято оскаржувану ухвалу № 2931, якою погоджено Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11 в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій та його обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови, а саме: ділянки № 1 площею 0, 1903 га (у тому числі 0, 1807 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень); ділянки №2 площею 0, 0125 га.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвала № 2931 від 21.11.13 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11" прийнята Львівською міською радою з порушенням належної на це процедури та без дотримання балансу між конкуруючими інтересами Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" і Товариства з обмеженою відповідальністю"Любінське сяйво". Окрім того, суди дійшли висновку, що даний спір підвідомчий господарським судам з огляду на те, що справи у спорах за участю органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931 "Про погодження Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11", з тих підстав, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням порядку передачі земельних ділянок в оренду, і порушує право позивача на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування та реконструкції об'єктів нерухомості, що належать йому на праві власності. Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою. У відповідності до пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, згідно положень якої захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Судами встановлено, що позивач на підставі договорів купівлі продажу від 25.06.11 року, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" набув у власність цілісні майнові комплекси, розташовані за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри 11, 11б, які згідно з умовами договорів знаходяться на земельних ділянках загальною площею 0, 6404 га кадастровий номер 4610136300:04:002:0035 та 0, 4818 га кадастровий номер 4610136300:04:002:0036 з цільовим призначенням для реконструкції існуючої споруди під торгово-ринковий комплекс "Новий" і його обслуговування. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-роздрібна компанія "Євротек" звернулось до Львівської міської ради із заявою № 43/3 від 04.02.13 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Львів, вул. Петлюри, 11, 11-б загальною площею 0, 9163 га в тому числі в межах червоних ліній 0, 2761 га з метою продовження договору оренди для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс та його обслуговування. Рішення про погодження позивачу місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для реконструкції існуючої будівлі під торгово-ринковий комплекс по вул. Петлюри, 11, 11-б у м. Львові відповідачем не прийнято. Судами установлено, що 18.06.13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" звернулось до Львівської міської ради із заявою про погодження місця розташування земельної ділянки для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій на вул. С. Петлюри, 11 у м. Львові та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки. Так, ухвалою Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931, яка оскаржується, Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" погоджено місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розташованих у міста Львові на вул. С. Петлюри, 11. Згідно частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а у разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування. Відтак, надання земельної ділянки в користування відбувається в два етапи: 1) прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, яке є підставою для розроблення заявником проекту відведення земельної ділянки та його погодження; 2) прийняття рішення про надання земельної ділянки в користування. Отже, суди дійшли вірного висновку про те, оскаржувана ухвала Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931 є підставою для розроблення Товариством з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" проекту відведення земельної ділянки на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові та передумовою для подальшого прийняття міською радою рішення про надання цієї земельної ділянки в користування третій особі, що може призвести до неможливості оформлення позивачем права користування цією ділянкою. Також, судами встановлено, що Львівською міською радою 15.05.14 прийнято ухвалу № 3352 "Про затвердження ТзОВ "Любінське сяйво" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання ТзОВ "Любінське сяйво" земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11 у м. Львові в оренду терміном на 5 років для розміщення ринку із збірно-розбірних конструкцій". Вказана ухвала прийнята на підставі оскаржуваної ухвали Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931. Як встановлено судами попередніх інстанцій 02.06.14 Львівська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" уклали відповідні договори оренди земельних ділянок. Однак, згідно норми частини 2 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Судами встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931 надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" погодження розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С. Петлюри, 11, на підставі якої в подальшому без проведення земельних торгів передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" вільні земельні ділянки, які не підпадали під дію частин 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України. В той же час, виходячи з приписів чинного законодавства, необхідною умовою для передачі таких земельних ділянок в оренду є проведення земельних торгів, за результатами яких в подальшому укладається договір оренди. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування наведених приписів законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 03.06.14 у справі № 13/17/5022-675/2012. Отже, суди дійшли вірного висновку про те, що Львівською міською радою не було дотримано передбаченої законом процедури проведення земельних торгів визначеної статтями 124, 134 - 139 Земельного кодексу України, що є передумовою для передачі в оренду вільної земельної ділянки, в тому числі, щодо дотримання вимог "Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові", затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 26.07.12 № 1675, яке визначає порядок підготовки документів та процедуру продажу земельних ділянок у власність або права оренди. Так, зокрема, при винесенні Львівською міською радою оскаржуваної ухвали відповідачем не дотримано порядку формування переліку земельних ділянок, які можуть бути продані у власність або може бути продано право оренди на них; не надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, технічного паспорта земельної ділянки та експертної грошової оцінки вартості земельної ділянки відповідно до затвердженого переліку; порушено порядок розгляду та підготовки документів для продажу земель у власність або продажу права оренди земельних ділянок на аукціоні (вільних від забудови земельних ділянок); не забезпечено здійснення публікації у засобах масової інформації щодо проведення земельних торгів та реєстрації учасників аукціону; не забезпечено реалізацію права зацікавлених осіб на участь в аукціоні, чим порушено "Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові", затверджене ухвалою Львівської міської ради від 26.07.12 № 1675. Необґрунтованими є доводи відповідача про те, що земельні ділянки про надання яких звертався позивач з клопотанням до Львівської міської ради і земельні ділянки, за цією ж адресою, на які третій особі оскаржуваною ухвалою від 21.11.13 № 2931 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою є різними, а земельна ділянка на якій знаходяться об'єкти нерухомості майна позивача суміжна зі спірною, оскільки доказів в підтвердження вказаних обставин, зокрема, кадастровий план з експлікацією земельних ділянок, не надано. Безпідставними є доводи скаржників стосовно судового рішення у іншій справі № 24/132(2010), яким розірвано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Інтермаркет" та Львівською міською радою договір оренди землі та зобов'язано повернути Львівській міській раді земельну ділянку на вул. С. Петлюри, 11 у м. Львові, загальною площею 0, 4818 га, оскільки вказане рішення не позбавляє позивача права вимагати передачі йому в оренду цієї земельної ділянки. Крім того, необґрунтованими є посилання у касаційній скарзі відповідача на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 01.06.12 у справі N 1309/1989/12, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.13 у справі N 116041/12, на підставі яких прийнята спірна ухвала від 21.11.13 №2931 з огляду на те, що вказані судові рішення не містять вимог про передачу спірних земельних ділянок в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" без проведення аукціону (земельних торгів), про що вірно вказано судами попередніх інстанцій. Судами установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.12.11 позивачем і третя особа уклали меморандуму про вирішення спірних питань щодо користування прилеглою земельною ділянкою навколо Ринку "Новий" на вул. Петлюри 11, 11 б у місті Львові, проте, як вірно вказано судами, оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради, Товариству з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. С.Петлюри, 11, а саме: ділянки № 1 площею 0, 1903 га та ділянки № 2 площею 0, 0125 га, в той час, як підпунктами б) пункту 2 Меморандуму сторони визначили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" претендує на отримання в користування земельної ділянки № 4 площею 0, 0150 га та земельної ділянки № 5 площею 0, 1831 га для спорудження торгових рядів і функціонування ринкової торгівлі. Отже, земельні ділянки, які визначені в ухвалі Львівської міської ради від 21.11.13 № 2931 не є тотожними земельним ділянкам вказаним у меморандумі, а факт підписання меморандуму позивачем та третьою особою не може обмежувати позивача права на судовий захист передбаченого статтею 1 Господарського процесуального кодексу України та є реалізацією частини 1 статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування не може бути обмежено умовами цивільно-правових угодою. Отже судами обох інстанцій установлено, що спірна ухвала прийнята з порушенням приписів чинного законодавства та прав позивача, а відтак правомірно визнана недійсною. Крім того, безпідставними є посилання скаржників на непідвідомчість даного спору господарському суду з огляду на наступне. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Статтею 80 Земельного кодексу України унормовано, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності діють як органи, через які територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Індивідуальні акти органів місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Отже, спір щодо захисту цивільних прав, котрі виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.12.14 прийнятої на сумісному засіданні колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного суду України. Решта доводів, викладених в касаційній скарзі також не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовує установлених судами попередніх інстанцій обставин справи та ґрунтується на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Ураховуючи, що суди установили всі обставини справи і вірно застосували наведені у них статті чинного законодавства, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційних скарг не вбачається. Судові витрати за розгляд касаційних скарг покладаються на скаржників.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.15 у справі № 914/1890/14 залишити без змін.

Касаційні скарги Львівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Любінське сяйво" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді М. Данилова

В.Швець